Повний перехід від материнського захисту, втрати молока, звичного розкладу життя до рослинного корму, незвичних умов, незнайомих сусідів є критичним і над стресовим періодом у житті поросят.
У цей період, який фахівці називають відлученням, ще неповністю розвинена травна система потерпає найбільше від негативного впливу умов утримання та годівлі, що різко змінюються.
Як наслідок, у поросят розвивається пост-відлучний стресовий синдром, основними ознаками якого є пригнічення росту та підвищена сприйнятливість до хвороб.
Традиційно цю проблему вирішували шляхом широкого застосування кормових антибіотиків і терапевтичних доз оксиду цинку (ZnO). Більше про ці заходи та чому вони не є ефективними можна ознайомитися у матеріалі статті: «Такий суперечливий цинк» (подивитись тут)
Практика використання кормових антибіотиків та надлишкових доз оксиду цинку призводить до накопичення суміжних проблем, які є одними з найгостріших проблем охорони здоров'я у світі.
Європейська спільнота має на меті до 2030 року максимально скоротити використання кормових антибіотиків у тваринництві та замінити їх безпечними, проте ефективними альтернативами, не піддаючи загрозі здоров’я та продуктивність поросят.
В основі стратегії зменшення та повної відмови від використання кормових антибіотиків у тваринництві покладено три принципи:
Підтримка загального здоров’я та комфортних умов життя. Це – температура, клімат, освітлення, загазованість, якісна годівля, ефективний менеджмент господарства – все, що дуже важливе та, на жаль, інвестиційно обтяжливе.
Обґрунтоване використання антибіотиків у терапевтичних дозах з метою лікування, а не профілактики. Цей принцип розрахований на поєднання заборони на законодавчому рівні та усвідомлення наслідків на рівні фахівців, які й приймають рішення щодо застосування антибіотиків (кормових стимуляторів).
Використання специфічних імунологічних препаратів та кормових добавок, що сприятимуть здоров’ю тварин.
До основних реальних альтернатив кормових антибіотиків відносять: пребіотики, пробіотики, імуноглобуліни, ферменти, бактеріофаги, сорбенти, органічні підкислювачі та фітобіотики. Вичерпна інформація про альтернативні заходи, які профілактують діареї поросят під час відлучення у статті: «Кінець ери кормових антибіотиків. Що далі?» (подивитись тут).
Широке використання підкислювачів корму на основі органічних кислот (наприклад, «АНКОЦИД» подивитись тут) завоювало довіру у тваринників через їх здатність пригнічувати ріст патогенних бактерій та впливати на корисну мікрофлору кишечника. Найефективнішою стратегією є поєднання різних органічних кислот для модуляції кишкової мікрофлори та контролю більш широкого спектру штамів патогенних бактерій.
У цьому контексті комбінація коротко-та середньоланцюгових жирних кислот (SCFAs і MCFAs) є ще більш цікавою, це може в кінцевому підсумку запобігти діареї поросят після відлучення, знижуючи рН кишечника та безпосередньо знижуючи вірулентність E. coli.
Структурна зміна органічної кислоти шляхом етерифікації гліцерином робить похідну жирної кислоти ще більш ефективною в інгібувані патогенних бактерій.
Коротко- та середньоланцюгові жирні кислоти є основним джерелом енергії, паливом для епітеліальних клітин товстого кишечнику, які можуть впливати на клітинну проліферацію шляхом вивільнення факторів росту або шлунково-кишкових пептидів, таких як гастрин, або внаслідок модуляції слизового кровотоку. Ці речовини всмоктуються напряму в кров через капіляри кишкового тракту і проходять через воротну вену, разом із іншими поживними речовинами.
Коротко- та середньоланцюгові жирні кислоти та їхні гліцеринові ефіри пригнічують ріст патогенних бактерій та сприяють розвитку корисної мікрофлори кишечника.
Поєднання цих жирних кислот являє собою багатогранний підхід до боротьби з діареєю після відлучення шляхом зниження рівня рН кишечника і прямої протидії вірулентності шкідливих бактерій, таких як токсигенний штам кишкової палички.
Більше того, етерифікація цих жирних кислот гліцерином значно підвищує їх ефективність у боротьбі з патогенними бактеріями. Така біохімічна форма викликає суттєві покращення у пригніченні різних штамів бактерій, що підкреслює сильніші антимікробні властивості похідних жирних кислот.
Переваги додавання гліцеринових ефірів масляної кислоти до корму для поросят виходять за межі антимікробної дії.
Ці сполуки продемонстрували неабияку ефективність у стимулюванні розвитку кишечника, зміцненні його бар'єрної функції, а також у протизапальній та антиоксидантній дії, що має вирішальне значення для підтримання здоров'я кишечника.
Крім того, здатність масляної кислоти впливати як на вроджені, так і на адаптивні імунні реакції свідчить про її ключову роль у формуванні імунного здоров'я. Відомо, що похідні масляної кислоти мають протимікробну, протизапальну та антиоксидантну дію, що є важливим для підтримки здоров’я кишечника та покращення бар’єрної функції.
Дослідження згодовування коротко-середньоланцюгових жирних кислот, зокрема масляної кислоти, демонструють значне покращення імунної функції поросят, що супроводжується зменшенням запалення та оксидативного стресу, закладаючи підґрунтя для покращення росту та продуктивності.
Стрес під час відлучення призводить до тривалого пошкодження бар’єрної функції кишечника, впливаючи на білки щільного з’єднання, які слабо відновлюються протягом 14 днів після відлучення.
Введення коротко-середньоланцюгових кислот та їхніх гліцеринових ефірів у протоколи годівлі поросят є життєздатною та ефективною стратегією для подолання стресу, пов'язаного з відлученням.
Такий підхід не тільки обіцяє зменшити використання кормових антибіотиків, але й прокладає шлях до сталого та здорового розвитку поросят.
