Вважається, що велика рогата худоба менше уражується мікотоксикозами, ніж свині та птиця, тому що у їх раціоні зернові складають відносно невеликий відсоток.
Однак, такі корми, як солома, сіно та силос можуть бути потужним джерелом мікотоксинів.
Основні показники якості силосу, які обов’язково лабораторно перевіряють, це:
Зрідка, хто перевіряє силос на загальну токсичність, зокрема на виявлення мікотоксинів.
В той час, як силос є основним джерелом афлатоксигенних цвілей.
Цвілеві грибки – нормальна мікрофлора ґрунту, яка паразитує на рослинах у період вегетації. Недотримання агротехнічних режимів експлуатації землі, невчасне, неправильне використання засобів захисту рослин сприяють інтенсивному розвитку цвілій на рослинах.
Під час збору зеленої маси (кукурудзи) цвілі потрапляють у силосну масу, де найчастіше виділяють такі високотоксигенні грибки: Aspergillus flavus, Aspergillus fumigatus, Aspergillus parasiticus, Fusarium verticilloides, Fusarium graminearum, Penicillium roqueforti.
Для оцінки гігієнічної якості силосного субстрату правилами належної виробничої практики з виготовлення кормів для тварин (GMP, 2008) рекомендовано визначати кількість цвілевих грибків, яка не повинна перевищувати 104 на грам субстрату.
Потрапивши у силосну масу спори грибків потребують п’ять умов для росту:
На відкритій поверхні кукурудзяного силосу усі ці умови виконуються.
При однаковому початковому забрудненні силосної маси до закладання на зберігання кількість цвілевих грибків збільшується там, де не дотримуються основних правил силосування:
Вологість силосної маси, зокрема кукурудзи, має складати не менше 65-70%. У подрібненій, добре зволоженій рослинним соком, масі швидко відбуваються ферментаційні процеси бродіння. Швидка ферментація створює кисле середовище (рН 3-4), що оптимально консервує зелену масу та запобігає розвитку цвілій. Висока вологість маси покращує ущільнення силосної маси та зменшує проникнення повітря
Якщо силосна маса суха (посуха, або пізні строки збору) замість інтенсивного мікробного бродіння створюються оптимальні умови (рН середовища вище 6,0) для поверхневого росту міцелію грибків.
Силосну масу необхідно швидко закладати у силоси протягом 3-5 днів. Інакше, тривале закладання призводить до постійної аерації силосної маси та неможливості створити одночасно стабільні анаеробні умови для розвитку бактерій. Тому, першими ростуть саме грибки.
Цвілевим грибкам потрібно мінімальна концентрація кисню (1-2%), тому дуже важливо намагатися максимально ущільнити силосну масу. Під час ущільнення рослинний сік заповнює усі простори, створюючи оптимальні анаеробні умови для розвитку бактерій. Грибки- аероби в таких умовах не розвиваються. Ущільнення відбувається краще при високій вологості та невеликих розмірах (4-5 см) зеленої маси.
Обмеження контакту силосної маси з навколишнім середовищем досягається за рахунок використання «рукавів» або ретельного укриття поверхні силосу. Прикордонні шари силосу найбільше контактують з повітрям, створюючи оптимальні умови для розвитку цвілій.
Найменша кількість грибків виділяється у силосі нижнього та середніх прошарків, найбільша – у верхньому та прикордонних шарах.
Кількість цвілій відрізняється у до- та постферментованому силосі. Як правило, кількість цвілевих грибків збільшується у постферментованому силосі, що свідчить про недотримання принципових умов силосування.
Використання силосних мішків (рукавів) з точки зору мінімізації контакту з навколишнім середовищем краще ніж силосна траншея, проте без максимального ущільнення вологої зеленої маси у таких мішках утворюються повітряні зони, де можуть розвиватися міцелії грибків.
Серед найбільш вивчених продуцентів мікотоксинів у кукурудзяному силосі частіше зустрічаються пеніцили, мукор, аспергіли та фузарії.
Пеніциліум рокфорті вважається переважаючим цвілевим грибком у кукурудзяних силосах. Він стійкий до органічних кислот, може розвиватися у середовищі з дуже низьким вмістом кисню та високою концентрацією СО2.
Ріст пеніцилів супроводжується виробленням таких мікотоксинів: рокфортін С, мікофенолова кислота та патулін. Ці токсини з’являються вже у свіжозібраному силосі.
Споживання токсичного силосу може призвести до порушення роботи рубця за рахунок гибелі рубцевої мікрофлори через сильну антибактеріальну дію пеніцилових токсинів. У корів реєструють ацидоз.
У тварин погіршується перетравлення клітковини та знижується споживання сухої речовини корму.
Як наслідок, різко падає молочна продуктивність та жир молока.
Аспергіли продукують надзвичайно токсичні афлатоксини (AFB1, AFB2, AFG1, AFG2) до яких дуже чутлива худоба. Після поїдання токсичного силосу афлатоксин В1 у рубці корови перетворюється на токсичний афлатоксикол або після всмоктування у печінці перетворюється на афлатоксин М1, який добре переходить у молоко.
Сукупність дії афлатоксинів на організм полягає у пригніченні синтезу білка, нуклеїнових кислот та ліпидів.
Афлатоксини володіють мутагенними властивостями. Вони є самими потужними гепатоканцерогенами. Тривале надходження у організм афлатоксинів викликає гепатити, цироз печінки та рак печінки. У корів знижується молочна продуктивність а молоко підлягає вибраковці.
Афлатоксини сильні імуносупресори. Вони пригнічують імунну систему організму. У таких тварин практично не виробляються антитіла та підвищується чутливість до інфекцій.
Червоні плями у силосі говорять про розвиток грибів Фузаріумів. Ці цвілі продукують Т-2 токсин, ДОН (дезоксиниваленол), зеараленон та ін.
Споживання цих мікотоксинів призводить до прогресуючої втрати ваги, тривалих діарей, кульгавість, набряк задніх кінцівок, суха гангрена кінцівок, порушення росту ріг та копит, підвищення температури, пришвидшене дихання.
Якщо переважає мікотоксин ДОН – спостерігають втрату ваги через зменшення використання білка мікрофлори рубця.
Якщо більше Т-2 токсину у корів реєструють крововиливи у слизовій кишечнику, криваві (геморагічні) діареї, аборти на 5-6 місяці тільності, смертність до 5%.
Зеараленон конкурує з гормоном естрогеном за місця зв’язування, і таким чином, викликає зниження рівня запліднення до 51%, порушення статевого циклу, перегули, набряк вим’я у телиць.
Дотримання основних принципів заготівлі та використання силосу дозволить отримати якісний та безпечний кормовий продукт:
Матеріал підготувала канд.вет.наук Новіцька Ольга
