Силос як основне джерело мікотоксинів

Силос як основне джерело мікотоксинів

Вважається, що велика рогата худоба менше уражується мікотоксикозами, ніж свині та птиця, тому що у їх раціоні зернові складають відносно невеликий відсоток.

Однак, такі корми, як солома, сіно та силос можуть бути потужним джерелом мікотоксинів.

Основні показники якості силосу, які обов’язково лабораторно перевіряють, це:

  • масова частка сухої речовини
  • активна кислотність
  • % молочної кислоти
  • % масляної кислоти.

Зрідка, хто перевіряє силос на загальну токсичність, зокрема на виявлення мікотоксинів.

В той час, як силос є основним джерелом афлатоксигенних цвілей.

Звідки у силосі беруться цвілеві грибки?

Цвілеві грибки – нормальна мікрофлора ґрунту, яка паразитує на рослинах у період вегетації. Недотримання агротехнічних режимів експлуатації землі, невчасне, неправильне використання засобів захисту рослин сприяють інтенсивному розвитку цвілій на рослинах.

Під час збору зеленої маси (кукурудзи) цвілі потрапляють у силосну масу, де найчастіше виділяють такі високотоксигенні грибки: Aspergillus flavusAspergillus fumigatusAspergillus parasiticusFusarium verticilloidesFusarium graminearumPenicillium roqueforti.

Для оцінки гігієнічної якості силосного субстрату правилами належної виробничої практики з виготовлення кормів для тварин (GMP, 2008) рекомендовано визначати кількість цвілевих грибків, яка не повинна перевищувати 104 на грам субстрату.

Який спосіб зберігання силосу кращий?

Потрапивши у силосну масу спори грибків потребують п’ять умов для росту:

Силос як основне джерело мікотоксинів

На відкритій поверхні кукурудзяного силосу усі ці умови виконуються.

При однаковому початковому забрудненні силосної маси до закладання на зберігання кількість цвілевих грибків збільшується там, де не дотримуються основних правил силосування:

  • висока вологість силосної маси
  • швидкість закладання силосної маси
  • максимальне ущільнення силосної маси
  • обмеження контакту силосної маси з навколишнім середовищем.

Вологість силосної маси, зокрема кукурудзи, має складати не менше 65-70%. У подрібненій, добре зволоженій рослинним соком, масі швидко відбуваються ферментаційні процеси бродіння. Швидка ферментація створює кисле середовище (рН 3-4), що оптимально консервує зелену масу та запобігає розвитку цвілій. Висока вологість маси покращує ущільнення силосної маси та зменшує проникнення повітря

Якщо силосна маса суха (посуха, або пізні строки збору) замість інтенсивного мікробного бродіння створюються оптимальні умови (рН середовища вище 6,0) для поверхневого росту міцелію грибків.

Силосну масу необхідно швидко закладати у силоси протягом 3-5 днів. Інакше, тривале закладання призводить до постійної аерації силосної маси та неможливості створити одночасно стабільні анаеробні умови для розвитку бактерій. Тому, першими ростуть саме грибки.

Цвілевим грибкам потрібно мінімальна концентрація кисню (1-2%), тому дуже важливо намагатися максимально ущільнити силосну масу. Під час ущільнення рослинний сік заповнює усі простори, створюючи оптимальні анаеробні умови для розвитку бактерій. Грибки- аероби в таких умовах не розвиваються. Ущільнення відбувається краще при високій вологості та невеликих розмірах (4-5 см) зеленої маси.

Обмеження контакту силосної маси з навколишнім середовищем досягається за рахунок використання «рукавів» або ретельного укриття поверхні силосу. Прикордонні шари силосу найбільше контактують з повітрям, створюючи оптимальні умови для розвитку цвілій.

Найменша кількість грибків виділяється у силосі нижнього та середніх прошарків, найбільша – у верхньому та прикордонних шарах.

Кількість цвілій відрізняється у до- та постферментованому силосі. Як правило, кількість цвілевих грибків збільшується у постферментованому силосі, що свідчить про недотримання принципових умов силосування.

Використання силосних мішків (рукавів) з точки зору мінімізації контакту з навколишнім середовищем краще ніж силосна траншея, проте без максимального ущільнення вологої зеленої маси у таких мішках утворюються повітряні зони, де можуть розвиватися міцелії грибків.

Силос як основне джерело мікотоксинів

Мікотоксини силосу

Серед найбільш вивчених продуцентів мікотоксинів у кукурудзяному силосі частіше зустрічаються пеніцили, мукор, аспергіли та фузарії.

Пеніциліум рокфорті вважається переважаючим цвілевим грибком у кукурудзяних силосах. Він стійкий до органічних кислот, може розвиватися у середовищі з дуже низьким вмістом кисню та високою концентрацією СО2.

Ріст пеніцилів супроводжується виробленням таких мікотоксинів: рокфортін С, мікофенолова кислота та патулін. Ці токсини з’являються вже у свіжозібраному силосі.

Споживання токсичного силосу може призвести до порушення роботи рубця за рахунок гибелі рубцевої мікрофлори через сильну антибактеріальну дію пеніцилових токсинів. У корів реєструють ацидоз.

У тварин погіршується перетравлення клітковини та знижується споживання сухої речовини корму.

Як наслідок, різко падає молочна продуктивність та жир молока.

Аспергіли продукують надзвичайно токсичні афлатоксини (AFB1, AFB2, AFG1, AFG2) до яких дуже чутлива худоба. Після поїдання токсичного силосу афлатоксин В1 у рубці корови перетворюється на токсичний афлатоксикол або після всмоктування у печінці перетворюється на афлатоксин М1, який добре переходить у молоко.

Сукупність дії афлатоксинів на організм полягає у пригніченні синтезу білка, нуклеїнових кислот та ліпидів.

Афлатоксини володіють мутагенними властивостями. Вони є самими потужними гепатоканцерогенами. Тривале надходження у організм афлатоксинів викликає гепатити, цироз печінки та рак печінки. У корів знижується молочна продуктивність а молоко підлягає вибраковці.

Афлатоксини сильні імуносупресори. Вони пригнічують імунну систему організму. У таких тварин практично не виробляються антитіла та підвищується чутливість до інфекцій.

Червоні плями у силосі говорять про розвиток грибів Фузаріумів. Ці цвілі продукують Т-2 токсин, ДОН (дезоксиниваленол), зеараленон та ін.

Споживання цих мікотоксинів призводить до прогресуючої втрати ваги, тривалих діарей, кульгавість, набряк задніх кінцівок, суха гангрена кінцівок, порушення росту ріг та копит, підвищення температури, пришвидшене дихання.

Якщо переважає мікотоксин ДОН – спостерігають втрату ваги через зменшення використання білка мікрофлори рубця.

Якщо більше Т-2 токсину у корів реєструють крововиливи у слизовій кишечнику, криваві (геморагічні) діареї, аборти на 5-6 місяці тільності, смертність до 5%.

Зеараленон конкурує з гормоном естрогеном за місця зв’язування, і таким чином, викликає зниження рівня запліднення до 51%, порушення статевого циклу, перегули, набряк вим’я у телиць.

Силос як основне джерело мікотоксинів

Як зберігти силос від цвілі?

Дотримання основних принципів заготівлі та використання силосу дозволить отримати якісний та безпечний кормовий продукт:

  • Закладати силосну масу з високою вологістю субстрату. Для цього віддати перевагу спеціальним сортам кукурудзи для силосування; дотримуватися строків збору урожаю; зрізати рослини на відстані 40 см над землею.
  • Використовувати інгібітори цвілі під час закладання силосу. Найкраще себе зарекомендувала пропіонова кислота як органічний консервант, що є нормальним продуктом рубцевої мікрофлори.
  • Використовувати бактеріальні закваски (інокулянти) для пришвидшення процесу бродіння. Швидка ферментація цукрів рослинного соку призведе до зниження рН субстрату до 3,0-4,0. Цвілеві грибки не охоче ростуть у кислому середовищі.
  • Силосну масу закладати швидко, добре утрамбовуючи. Силос обовязково укривати щільною плівкою для обмеження контакту з навколишнім середовищем.
  • Силосну масу краще закладати у невеликі траншеї або мішки для швидкого використання. Чим довше відбирається силосна маса тим тривалішій контакт з навколишнім середовищем, що сприяє грибковому псуванню.
  • Відбирати силос краще за допомогою спеціальних машин, що відрізають шар, не порущуючи загальної щільності маси. Силос, що виковирюється, має порущену щільність глибоких шарів, де інтенсивно розвиваються цвілі.
  • Зіпсований силос вже не можливо відновити. Використання органічних консервантів та інокулянтів після процесу ферментації ефекту не дають.
  • Токсичний силос категорично не можна згодовувати тільним коровам та нетелям.
  • В разі неможливості виключення токсичного силосу з раціону, потрібно скоротити його дозу введення, а поживу компенсувати іншими кормами.
  • Для підтримки організму тварин, що харчуються токсичним силосом необхідно ввести антиоксиданти (вітЕ, збільшити селен).
  • Ввести у раціон сорбент токсинів.
Силос як основне джерело мікотоксинів

Матеріал підготувала канд.вет.наук Новіцька Ольга

Код: 50001
6
250 г
Адсорбент мікотоксинів

БЕТАСОРБ

Адсорбент мікотоксинів і токсинів органічного та неорганічного походження для сільськогосподарських тварин
70 грн