Розуміння справжнього впливу некрохмалистих полісахаридів корму на відлучених поросят

У свиней, як типових моногастричних тварин, 1/3 органічних речовин не перетравлюється у шлунково кишковому тракті та просто виділяється з фекаліями.

Це пояснюється повною або частковою неспроможністю організму до секреції певних специфічних ферментів. За перетравлення компонентів корму у травній системі свиней відповідають специфічні речовини – ферменти, які прискорюють біохімічні реакції розщеплення білків, ліпідів, вуглеводів до легкозасвоюваних молекул. В організмі поросят синтезується понад 4000 різних ферментів: для протеїнів – протеази, ліпідів – ліпази, крохмалю – амілази та інші.

В принципі, з цим можна миритися, АЛЕ…

Практично усі раціони для свиней містять зернові, бобові, олійні культури та продукти їх переробки, які містять значні рівні неперетравних вуглеводів. Низька поживність деяких рослинних кормів (зернових) обумовлена вмістом клітковини та некрохмалистих полісахаридів (НКП/NSP).

А ще, особливо привабливим є введення до раціону дешевих зернових та продуктів їх переробки, таких як кукурудза, ріпак (шрот), люпин, горох, квасоля, сорго, жито, тритикале, пшеничні та рисові висівки, буряковий жом та інше. Ці корми містять значні кількості НКП/NSP і самі по собі можуть проявляти анти поживну дію.

А інколи, ситуація вимагає годувати не зрілим зерном, зразу з поля, коли вміст розчинних некрохмальних полісахаридів у свіжому зерні дуже високий і згодовування такого зерна приносить більше шкоди ніж користі.

Тому, зниження цих природніх втрат хоча б на кілька відсотків за рахунок введення екзогенних ферментів дозволить до розщепити вуглеводні сполуки корму та підвищити поживність раціону.

Окрім втрат за рахунок транзиту неперетравних сполук, організм втрачає ще й через так звану «анти поживну дію» некрохмальних полісахаридів, які є основою рослинної клітинної стінки.

Дійсно, свиням не вистачає ендогенних карбогідраз, необхідних для перетравлення НКП/NSP і цю роль виконує мікрофлора кишечника. Для їх ферментного перетворення необхідна стабільна але різноманітна мікрофлора, яка порушується під час різкої зміни корму у відлучених поросят. Це призводить до тривалого часу адаптації кишечника, погіршення травлення, зниження всмоктування поживних речовин та втрати енергії.

Однак, кількість та структура НКП/NSP у зерні (продуктах переробки) сильно коливається не лише у межах зернових культур а й у середині однієї культури. На це впливає сорт, кліматичні умови, ступінь зрілості від моменту збору, час зберігання та умови культивування (зокрема, внесення добрив та пестицидів).

З’ясовано, що дві групи поросят, які годувалися раціонами на основі пшениці з різним вмістом НКП/NSP але однаковими за енергією та поживністю, мали різні показники приростів.

Наприклад, дуже мінлива за складом, пшениця може містити у широких межах кількість НКП/NSP - 82,6 - 166 г/кг сухої речовини, при цьому склад основних «антипоживних факторів» те ж не є стабільний: арабіноксиланів 36,8 - 106 г/кг сухої речовини, ß-глюканів 5,6-7,2 г/кг сухої речовини.

Типовий лущений ячмінь, містить загальних НКП/NSP - 170 г/кг сухої речовини. А вже обдертий ячмінь містить загальних НКП/NSP менше– 120 г/кг, проте вміст антипоживних водорозчинних ß-глюканів збільшується до 40-70 г/кг.

Звичайно, різні зернові містять різні НКП/NSP.

Але загальний вміст у зерні НКП/NSP не є визначальним.

Головне значення має здатність окремих некрохмалистих полісахаридів до розчинення у воді або слабколужному середовищі (подібно до кишечнику).

Розчинні НКП дуже гігроскопічні, тому потрапляючи у ШКТ поросят, перетворюються у в’язкі тягучі сполуки, які збільшують об’єм кормового кому.

Найбільший негативний вплив проявляють арабіноксилани та глюкани.

• Для свиней фізіологічним є механізм фракціонування (відокремлення) різних часток корму. Розчинні та дрібні частки швидко переходять зі шлунку до кишечнику. Великі ж частки осідають на дно шлунку, де піддаються тривалому фізичному та хімічному розщепленню.
• Збільшення в’язкості кормового кому зменшує ефект фракціонування, при цьому великі частки практично не піддаються перетравленню та швидко евакуюються у 12-палу кишку.
• В’язка маса кормового кому перетворюється на фізичний бар’єр, перешкоджаючі доступ травних ферментів до крохмалю зерна. Обмежений контакт травних ферментів та структурних компонентів, значно послаблює розщеплення білків у шлунку та ліпідів у кишечнику.

• На розщеплення в’язкої тягучої маси потрібно більше шлункового соку та інших секретів: слинних, шлунку, печінки, підшлункових, пристінкових кишечника. Це викликає посилене виділення води, білків, ліпідів та електролітів.
• Наприклад, надмірне введення пшеничних висівок у раціон поросят збільшувало секрецію панкреатичного соку на 1,15, хімотрипсину на 0,59, трипсину на 0,53, ліпази -0,78 та амілази –на 0,7 одиниць.
• Одночасне збільшення об’єму кормового кому та внутрішніх секретів призводить до надмірного розтягування шлунку, кишечнику та збільшення у розмірі органів ШКТ.
• Висока в’язкість корму стимулює до надмірного росту та інтенсивної втрати епітеліальних клітин кишечника.
• На додаткове виділення секретів та тривале перетравлення корму витрачається енергія, яка могла б піти на ріст та розвиток тварини.

• На перетравність в’язкої тягучої маси корму у тонкий кишечник виділяється велика кількість води та секретів, які у надлишку надходять у товстий кишечник.
• У поросят збільшується вихід несформованих напіврідких фекальних мас.
• Це погіршує гігієнічний стан приміщень, підвищується вологість та загазованість аміаком

• Збільшення часу находження неперетравленого корму у кишечнику знижує вміст кисню у порожнині, чим створює чудове середовище для інтенсивного розвитку нехарактерної анаеробної мікрофлори. До того ж сповільнений рух кому підвищує шанси бактерій прилипнути до стінок кишечнику – важливого фактору розвитку бактеріальних ентеритів.
• Всмоктування поживних речовин корму погіршується тому, що анаеробна мікрофлора уражує стінки кишечнику.
• Анаеробна мікрофлора використовує цінний крохмаль та глюкозу для себе та перетворює їх у непотрібні для свиней ЛЖК.

Мінімізувати негативні наслідки некрохмальних полісахаридів у раціонах поросят групи відлучення та дорощування можна відмовившись від введення кормів з високим вмістом НКП.

У такому випадку слід просто змиритися з низькою конверсією та перевитратою корму.

Подолати ж дефіцит власних ферментів та максимально використати потенціал корму можна додавши специфічні ферменти екзогенної природи.

Зокрема, комплексний продукт «Анкозим» було розроблено таким чином, щоб він ефективно покращував використання поживних речовин раціонів з високим вмістом розчинних НКП (на основі пшениці, ячменю, жита) так і з високим вмістом нерозчинних НКП (наприклад, на основі кукурудзи, сорго, рису).

Акцентуємо, що критичними НКП, які мають виражений антипоживний ефект є переважно арабіноксилани та глюкани, тому головними ферментами продукту «Анкозим» є цільові ксиланаза та ß-глюканаза.

Саме ці ферменти розщеплюють арабіноксилани та ß-глюкани корму до низькомолекулярних вуглеводів та глюкози, які легко всмоктуються у ШКТ поросят.

Враховуючи, що корми – це суміш різних НКП, до продукту «Анкозим» включено додаткові ферменти – амілаза та протеаза, які підсилюють перетравність крохмалю та білка корму.

Комплекс цих ферментів дозволяє одночасно діяти на різні структури НКП і підвищувати не лише перетравність корму а й покращувати популяцію корисної мікрофлори кишечника та створювати несприятливі умови для розвитку патогенних бактерій.

Введення кормових ферментів підвищує засвоюваність корму та дозволяє збільшити норму введення у раціон недорогої сировини з високим вмістом «антипоживних» речовин без шкоди для здоров’я та продуктивності. Зокрема, вміст у раціоні продуктів переробки соняшника може збільшитися до 30%, гороху – до 15%, пшениці, жита, ячменю – до 50%.